Експерша ракетка світу Наомі Осака поспілкувалася з медіа після перемоги над Елізе Мертенс у третьому колі турніру WTA 1000 у Торонто
– Наомі, вітаємо з перемогою. Ще один упевнений матч у Торонто. Що сьогодні дало вам перевагу на корті й чим у своїй грі ви найбільше задоволені?
– Що дало мені перевагу? Якщо чесно, не знаю. Щоразу, коли я тут граю, мені дуже непросто. Думаю, сьогодні я просто зосередилася на тому, що могла контролювати: кількості невимушених помилок, а також подачі та прийомі.
– У наступному матчі ви зіграєте проти Лейли Фернандес. Раніше ви зустрічалися з нею двічі, й обидва матчі складалися з трьох сетів. Що робить її настільки складною суперницею і якої атмосфери ви очікуєте на цьому матчі за кілька днів?
– Думаю, з нею складно грати через те, що вона шульга. Очевидно, у Турі не так багато тенісисток-шульг, тому мені потрібен певний час, щоб до цього пристосуватися. Мені дуже подобається її ставлення до гри. Я ніколи не бачила, щоб вона опускала руки. Вона завжди продовжує боротися, і я надзвичайно ціную в ній цю рису. Щодо атмосфери? Вона канадійка, тому сподіваюся, що атмосфера буде чудовою. Сподіваюся, нам просто буде весело грати цей матч.
– У різні періоди цього року ви говорили про свою мотивацію. Як ви оцінюєте її рівень зараз?
– Зараз почуваюся досить добре. Звичайно, мені хотілося б виступити краще у Вашингтоні, але мені здалося, що там моя мотивація трохи знизилася. Зараз я просто намагаюся підтримувати її на високому рівні протягом цієї серії турнірів, тому що ми наближаємося до турніру Grand Slam, який я дуже люблю і на який дуже чекаю. Не знаю. Думаю, мені просто хочеться підійти до нього з максимально хорошими відчуттями, і зараз, здається, саме так я себе й почуваю. Але ніколи не знаєш напевно, та й попереду ще багато матчів, тому…
– Кілька років тому ви почали працювати із Сімоною над пересуванням на корті. Як вам здається, наскільки ця співпраця допомогла вам у цьому компоненті?
– Вона мені допомогла, але зараз я з нею вже не працюю.
– А якщо говорити саме про початок вашої співпраці, тоді це вам допомогло?
– Так, дуже. Вона балерина, тому допомагала мені працювати над витягуванням тіла, поставою та іншими подібними речами. Я завжди кажу, що вона нагадує мені кішку. Вона дуже пружна й легка в рухах. Тож, думаю, після вагітності ця робота максимально мені допомогла, тому що я стала набагато краще відчувати й контролювати роботу своїх ніг.
– Раніше цього тижня ви трохи говорили про вибір образів для виходу на корт і про те, що вам подобається цей процес та ця складова тенісу. Здається, на US Open 2020 року ви зробили політичну заяву, виходячи на матчі в різних масках з іменами темношкірих людей, більшість із яких загинули від рук поліції. Чи могли б ви знову зробити щось подібне, особливо з огляду на політичні розбіжності у вашій країні – точніше, у США?
– Це було непросте питання (усміхається). Не знаю. Я взагалі дуже багато всього прокручую у себе в голові, а більшість речей, які роблю, виникають спонтанно. Тобто я ніколи не сиджу й не планую заздалегідь зробити щось подібне. Звичайно, ти дивишся новини, бачиш усе, що відбувається, і думаєш: “Як я можу зробити так, щоб моя платформа справді щось означала?”. Але якщо питання в тому, чи зробила б я колись знову саме щось подібне, зокрема чи виходила б знову в таких масках – ні.
– А якщо йдеться не саме про маски, а просто про якусь заяву чи щось подібне?
– Важко сказати. Я ніколи не можу відповісти «ні», тому що, якщо станеться щось надзвичайне, я, звичайно, відчуватиму, що маю про це висловитися. Але зараз це не те, що перебуває на першому плані в моїх думках.
– Повертаючись до двох попередніх матчів проти Лейли: один відбувся 2021 року, інший – 2025-го. Здається, в кожному з них ви обидві перебували на різних етапах своїх кар’єр. Які відмінності ви бачите між цими двома матчами і які спільні риси зробили обидві зустрічі такими складними й трисетовими?
– Ви ставите мені такі запитання, ніби в мене найкраща пам’ять у світі. Якщо чесно, я здивована, що ми грали лише двічі. Мені здається, що могли зустрічатися частіше, але, думаю, ми просто кілька разів тренувалися разом. Насправді я тренувалася з нею у Вашингтоні приблизно тиждень тому.
Якщо говорити про те, що було складним… Уперше я, звичайно, грала проти Лейли на US Open, коли захищала титул, тому загалом це був дуже напружений момент для мене. Думаю, саме той турнір став для неї справжнім проривом. Вона ж тоді дійшла до фіналу, так? І найбільше мені запам’яталося, наскільки вона була непоступливою та завзятою в той момент своєї кар’єри. А минулого року перемогла вже я. Матч був дуже складним. Але водночас мені здається… Не знаю, це просто два абсолютно різні моменти в часі. Ми обидві виросли і як гравчині, і як люди, тому мені справді важко це порівнювати.
– Коли ви нещодавно тренувалися з тенісисткою, а потім вам доводиться грати проти неї в офіційному матчі, це якось допомагає? Чи можете ви щось винести з такого тренування?
– І так, і ні. Якщо чесно, на тому тренуванні я грала дуже погано (сміється). Тому сподіваюся, можливо, вона думає, що я й у матчі гратиму так само погано, і тоді мені вдасться застати її зненацька (усміхається). Але загалом я так не думаю. Я з тих людей, які, якщо чесно, не надто переймаються тим, як грають на тренуваннях. Тобто я не виходжу туди й не намагаюся бити по м’ячу на повну силу чи щось подібне. Але було корисно пограти з нею, тому що, як я вже казала, у Турі не так багато шульг. Тож, думаю, відповідь на це питання залежить від того, кого ви запитаєте.
– Що є найбільшою складністю під час гри проти шульги? Чи є якийсь конкретний удар, до якого особливо важко пристосуватися?
– Щодо мене, то я не хочу вам цього розповідати (сміється). Ні, думаю, для всіх найбільша складність – це подача. Якщо згадати мої найскладніші матчі, то, наприклад, проти Петри Квітової мені було неймовірно важко, тому що в неї була божевільна подача. Окрім того, що вона сама досить висока, її подача ще й мала дуже сильне бокове обертання. Саме до цього найважче пристосуватися, і на це потрібен певний час.
– Повертаючись до нашої попередньої розмови про US Open. Очевидно, цей турнір дуже багато для вас означає. Наскільки важливим для вас є успішний виступ там – умовно кажучи, це питання «все або нічого»? І якщо, скажімо, все складеться не на вашу користь, не дай Боже, чи зможете ви після цього почуватися так само, як і раніше?
– Це складне питання. Думаю, якби мені потрібно було назвати якийсь турнір своїм домашнім, то це був би саме US Open. Я покладаю на себе дуже великий тиск. Пам’ятаю перший рік, коли повернулася після народження доньки. У мене тоді була сукня з бантом, і я грала проти Кароліни Мухової. Пам’ятаю, що програла той матч, а потім просто сиділа на парковці й ридала, тому що цей турнір так багато для мене означав і мені страшенно хотілося добре там виступити.
Звичайно, минулого року я виступила добре й хотіла дійти до фіналу. Але Аманда [Анісімова] грала просто неймовірно, тому я навіть не засмутилася через ту поразку. Але так, якщо ви запитуєте, чи створюю я для себе великий тиск саме перед цим турніром, то так. Зазвичай усе складається на мою користь, але якщо, не дай Боже, щось піде не так, це буде дуже прикро. Зате принаймні мій образ був класним (сміється).
